Метелика личинка фото

ДонЕщё сорок тысяч лет назад здесь жили люди. И сейчас живут.

Рыбы-то на Дону всегда было полно! Раньше. Потому что однажды, уже к концу школы, мы пошли на Дон, а там по берегу ходили дружинники и всех предупреждали: ни рыбачить, ни купаться нельзя! Дон тогда стал серебряным, и несколько дней мы ходили на берег смотреть на могильный поток погибшей рыбы, ещё не подозревая, что несчастье это — как взорванный ход в детство, и это навсегда.

Потом уже я узнал, что взорвался цех на заводе СК в Воронеже. Не знаю, много ли пользы народу принёс этот цех, но Дон с той поры стал инвалидом, и рыболовецкие бригады никогда уже больше не тянули сети по его берегам.

Главное для успешной рыбалки на Дону — метелика. Это такая личинка бабочки-однодневки. Она живёт в глинистом грунте возле берега. Заходишь в воду, выламываешь кусок, а он весь изрыт норками, как сыр. Насаживаешь её на крючок, а она не сопротивляется, обнимает лапками цевьё железное, которое ей через горло втыкают… Но это я с возрастом понимаю, как именно ей больно, а тогда острее был восторг рыбалки и трепет рыбы на леске.


На метелику любая рыба ловится. Эти личинки такие нежные, их на завтра не наловишь — умрут за ночь. Мы добывали её с мая до начала июля и всегда были с уловом, приводя в досаду заезжих рыбаков: они с дорогими снастями на берегу сидят и ничего поймать не могут, а какие-то мальчишки с самопальными удочками тягают одну за одной! И уходят потом со снизками во весь свой рост.

А в июле у метелики наступает великий день: они покидают свои норки и превращаются в бабочек-однодневок. На Дону среди лета наступает ночь белой метели, и всю эту ночь над рекой слышны шорох и чавканье: у рыб идёт пир горой.

С рассветом всё успокаивается; час бабочки миновал. Прежнего рыбацкого раздолья уже не будет, хотя немного метелики остаётся в норках — самые робкие души оттягивают час превращения. А утренний туман на лугах и озёрах по-прежнему манит чем-то несбыточным, и это как-то связано с ливнем, под который я однажды попал на берегу и спрятался под ивой…

Продолжение читайте в ноябрьском номере (№11, 2012) журнала «Чудеса и приключения».

 Фотография © Shutterstock.com

Теги: Журнал, Природа

Источник: chudesamag.ru

МЕТЕЛИКА


Как дятла длинным язычком, которым он достает короедов из гнезд в древесине, наделила Природа стерлядку длинным, словно шило, носом. Им она и раскапывает ходы в глинистом грунте, добывая личинок бабочки-поденки. Очень охоча до них эта рыба, ведь лучше еды не сыскать: лакомый, нежный, вкусный корм! Но не только стерлядь любит этот деликатес. На личинку поденки жадно клюнет лещ, голавль, подуст, рыбец, плотва, потому что добыть сами такую еду они не в состоянии (хоть видит ОК9, да зуб неймет) и, довольствуясь личинками, случайно вымытыми из грунта, они лишь раздражают аппетит…

Сейчас статья 19 Новых правил рыболовства личинку бабочки-поденки — метелику взяла под охрану и добыча этой наживки запрещена, поскольку личинка является излюбленным кормом стерляди и почти единственной нажиЕКОЙ при ее лрвле на удочки. Но как исчезающий вид, стерлядь находится под охраной закона, то и личинку бабочки-поденки добывать тоже запрещено. А рыболовам этот рассказ опубликован для натуралистического познания и общего развития, для пони

мания того, что в живой природе все хрупко и легко ранимо и что каждое суш,єство нужно беречь.

Эти нежные создания живут колониями в подводных кручах, глинистых обрывах, береговых свалах, усеянных мелкими норками диаметром от спичечной головки до толщины карандаша. Они имеют крепкие ноги и острые челюсти — прекрасные орудия для копания подводных тоннелей. Жабры прикрыты крышечками, предохраняющими их от засорения. Если береговой урез похож на ноздреватый сыр — верная примета: здесь есть личинки поденки! Вдоль таких берегов постоянно держится рыба.


Названий у поденки и ее личинок много: метелика, бабка, метла, метлица. Она очень похожа на мокрушку, только тельце ее продолговатое, с двойным или тройным хвостиком.

Для ловли рыбы используют и самих бабочек, которых собирают в большом количестве после их вылета, сгребая веником на берегу или собирая из воды марлевым сачком. Насаживают на крючок пучком. Метелику заготовляют впрок, сушат в тени, на сквозняке, рассыпав тонким слоем по холстине или полиэтиленовой пленке. Сушеную метелику используют как благодатный прикорм, замешивая его с глиной в любое время года.

Интересен образ жизни этих древиекрылых. Где-то в середине лета случаются на Дону белые ночи. Нет, не те ленинградские, когда светло, как днем, а бывает здесь бело по другой причине. Почувствовав свой срок, личинки выходят из норок, всплывают на поверхность и здесь, в течение нескольких секунд, словно выбравшись из пеленок, превращаются в крылатых насекомых.

Маленькая бабочка складывает крылья корабликом, как лебедушка, некоторое время плавает на воде. Набравшись сил, поденка взлетает над рекой. Будто из папиросной бумаги, две пары прозрачных крыльев, на конце брюшка — стабилизаторы: два или три тонких хвостика, при помощи которых поденка парит, планирует в воздухе.


Плывешь в такую ночь по реке — будто снег шелестит над водой. С легким шорохом мотыльки тычутся в лицо, щекочут уши и ноздри, падают за воротник, порхают около глаз. Их неисчислимые миллионы. Но не все успевают взлететь. Рыбье царство хорошо знает

сроки вылета поденки, и, конечно, никто не спит в такую ночь. Все: от уклейки, ельца, плотвы до голавля и сазана поднимаются к поверхности воды, жадно хватают лакомый, даровой корм, набивая им брюхо, нажираясь на педелю вперед.

Что творится в такие ночи па реке! Бульканье, буханье, всплески, клекот, отсвечивающие круги на воде. А какая рыбеха пожадней, так та свечой прыгает, наугад хватает летящих насекомых и, чмокая губами, с плеском, шумом падает обратно в воду. Нет, не спит в такие ночи река. Ведь у поденок самый бурный период жизни: пора любви и продолжения рода, ради чего и поднимаются они из речных глубин.

И хотя вся жизнь этой бабочки проходит за одну единственную ночь, ее почему-то называют поденкой. Может, здесь заложен другой смысл: за короткий миг своей жизни она успевает сделать очень многое. По наблюдениям ученых, здесь, прямо в полете, самец оплодотворяет яйца самки, здесь же брачная пара погибает, но самка успевает отложить на берегу вдоль кромки воды маленькие, похожие на икру, яички. Из них вскоре выведутся зародыши, зароются в грунт и там, во мраке и ‘сырости, будут они жить около трех лет, развиваясь, претерпевая несколько этапов линьки, чтобы однажды, теплой ночью, как и их предки, взлететь над рекой и умереть в белом вальсе любви.


Жизнь, прожитая за половину короткой ночи. Не маловато ли? Но какая яркая, бурная, праздничная! Это как в сказке: летний вечер накрывает темным пологом берега, и мотыльки начинают свой карнавал. Ночь полна шорохов, всплесков и бликов, а к рассвету, когда солнце лишь напомнит о своем существовании, все стихает. И только побелевшие берега, усыпанные мертвыми мотыльками, словно снегом, говорят о том, что всю ночь здесь мела, валом валила живая метель…

Иссохла, потрескалась августовская земля. Скрючились, порыжели травяные стебли, и в этих джунглях стало светлее, просторнее. Живет здесь шумный, беспокойный мир длинноногих прыгунов-кузнечиков. И пока не хлынули осенние дожди, пока сушь, теплынь да благодать, стрекочут они от радости: настала пор$ позвенеть да попрыгать! И льется тихая музыка, будто стрекотня швейной машинки.

Но для тех, кто живет на выгоревших берегах, для тех, кто в безудержном веселье прыгает над обрывами, — эти резвые танцы частенько кончаются печально: то ли, весело подпрыгнув, они не рассчитывают прыжка, то ли порыв ветра сдувает насекомое на речную гладь, но так или иначе, попадают они в воду, где будут лакомой добычей для такой рыбы, как например, язь или голавль…

Июль, особенно август, иногда весь сентябрь — пора массового выхода кузнечиков. Кобылки, синекрылки, трескучие огневки, длинноусые кузнецы, драгуны, гусары, зеленая саранча — все идет для ловли пахлыстом и вперетяжку, хотя кобылка — маленький кузнечик-лилипут, а зеленая саранча бывает больше указательного пальца, В зависимости от места обитания они и цвет имеют разный: луговой кузнечик — «совсем как огуре-чик», полевой — коричневый, желтый; у дорог, на пригорках — вообще неопределенного, грязного цвета, но брюшко все равно зеленое.


Собирать кузнечиков лучше всего рано утром, по росистой траве: пока не взошло солнце и не подсушило им ножки, они не способны к прыжкам. Хранить этих прыгунов нужно в посуде с узким горлышком, выбираться из которой они смогут по одному. Кузнечиков удобно ловить рано утром после сенокоса, как мух, резко смахивая или накрывая ладонью на стерне. Но при

гретые и обсохшие от росы кузнечики становятся неуловимыми: подпрыгнув вверх, скакун расправляет крылья и, подобно вертолету, на бреющем летит над травой. Вот и попробуй налови их в летнюю жару: они стрекочут, прыгают, а в коробке ни одного…

Кузнечика наживляют с хвостика: пропуская поддев крючка через брюшко, выводят у головы, не прокалывая ее. У рыбы отличное зрение. Она обычно хватает насекомое с головы, поэтому и жало крючка должно быть поблизости.

Почти все авторы рекомендуют обрывать у кузнечика не только длинные ноги, но даже усы: это якобы уменьшает количество холостых поклевок. Ничего подобного! Такое насекомое лежит на воде без движения и может привлечь рыбу разве только запахом. Я всегда насаживаю кузнеца целиком, бросаю в воду, и он, дрыгая длинными ножками, создает такие колебания, такую «вибрацию» воды, что рыба не в состоянии устоять от соблазна, чтобы не схватить эту наживу. Весь вопрос в том, каких размеров язь или голавль, красноперка или жерех позарятся на вашу приманку. Крупная рыба хапает кузнечика целиком, не моргнув и глазом, а мелочь, конечно, будет его теребить, дергая за ноги, усы и крылья…


Но оказывается, в наш век кузнечиков любит не только рыба! Вот любопытные сообщения ТАСС и АПН: «Длинные прыгуны — одно из лакомых блюд на Японских островах. Бланшированные и отваренные в собственном соку, приправленные сахаром и особыми сортами трав, они, по утверждению знатоков, обладают приятным вкусом, а по питательности не уступают многим традиционным продуктам. Каждую осень в Японии начинается настоящая охота на кузнечиков. Для их отлова горожане целыми семьями выезжают в сельскую местность. Ежегодно в Японии потребляются сотни тонн этих насекомых». А когда численность’ кузнечиков начала катастрофически сокращаться, японская фирма «Риосоку», бизнес которой полностью держится на торговле зелеными травоедами, стала вывозить их из Канады, выплачивая экспортеру по четыре доллара за фунт лакомства.

Зеленые скакуны недещевы и в Гамбурге, где 34 грамма консервированных кузнечиков стоят семь марок.

Насекомые приготовлены так, что сохраняют свой естественный вид. Интерес к ним продолжает расти: только в прошлом году здесь было продано четыре тысячи банок подобных консервов. Вот вам и рыбье лздомстбо!..


…Подобно тропическим цикадам, неугомонно звенят кузнечики в наших лугах. У каждого «музыканта» на задних ногах множество зубчиков, очень похожих на миниатюрные зубья сенокосилки. Дрыгая ножками, кузнечик задевает этими заусенцами жесткие надкрылья, от чего и получается стрейотливый звон, в котором каж* дый опознает лугового прыгуна. Этот перезвон четко уловил Владимир Шаииский, написавший музыку к детской песенке «В траве сидел кузнечик…»

Вы только лягте в траву и прислушайтесь: именно этой мелодией и перезванивается кузнецы НИ своих скрипках. И несется над землей их стрекотлйвый звон…

Среди насадок, применяемых в виде живых рыбок для ловли хищников, одной из самых лучших зарекомендовала себя личинка речной миноги — пескава. Это подводное червеобразное существо с еле заметными глазами. По словам Л. С. Берга, ученого с высоким титулом, минога отличается от рыб, как ящерица от птиц. У нее нет костей и чешуи, кишечник похож на простую трубку, рот в виде круглой присоски. Но тем не менее — это рыба! Класс — круглоротые. Личинка речной миноги подвержена метаморфозе, т. е. превращению из недоразвитой формы во взрослую особь. У нерестовой миноги появляются глаза, тело укорачивается, кишечник дегенерирует, спинные плавники становятся более высокими. Живет она недолго, нерестится один раз в жизни: отложив икру в гнезда, устроенные на дне, вскоре погибает, как кета или горбуша. Не попадалась она ни разу и на удочку: речная минога ведет скрытый образ жйзни и очень мелка. Все это я написал, так ска-


зать, для общего познания. Нас же будет интересовать только ее личинка.

В Центрально-Черноземных областях личинки миноги обитают почти во всех реках и речушках с чистой проточной водой: в одних ее много, в других количество незначительное. Личинка небольшая; от 5 до 15 сантиметров в длину, серо-бронзового цвета, очень скользкая, извивается, как вьюн. Там, где должны быть жабры, — по семь маленьких отверстий. Глаза еле заметны, они скрыты под кожей. У нас личинку миноги называют по-разному: пескавой, семидыркой, пескоройкой, слепым вьюном, угрицей, веретеикой. Ее трудно насадить на крючок, так как в руках удержать почти невозможно. Насадить трудно, но весьма полезно: личинка миноги с успехом применяется в любое время года. Весной на нее хорошо ловятся голавли, суд&ки и щуки, летом ■— сомы, язи и окуни, а с осенними похолоданиями — все выше поименованные рыбы и особенно налим. Песка-ва в это время наиболее подвижна и для ночной ловли незаменима. Ну, а чтобы вертлявую и скользкую личинку легче насадить на крючок, хитрые рыболовы смачивают ладони водой, а затем окунают их в сухой песок…

Личинка речной миноги развивается несколько лет, обитает в песчано-илистом грунте: под корнями подводных растений, возле зарослей травы, в илистом песке, у коряг и подводных камней, в затонах и заводях. Питается детритом — остатками органических веществ в прибрежных наслоениях ила, мельчайшими планктонами, водорослями, растительными наростами на подводных камнях.


Добыча этой наживки под силу только упорным и самым заядлым, трудолюбивым рыболовам. Металлическим черпаком на длинном шесте, или зайдя в воду по пояс с совковой лопатой (а каково холодной осенью!), рыболов снимает верхний слой грунта, выбрасывает его на берег и там, разминая комки иЛа, выискивает упруго извивающихся, скользких и очень подвижных личинок. Иногда их достают у самой кромки воды, но чаще всего в.двух-трех метрах от берега на полуметровой, а то и метровой глубине. При этом нужно быть проворным: личинки очейь шустрые, быстро зарываются в грунт и уходят под воду. Таким же образом добывают личинок миноги и зимой, разница лишь в том, что нужно про-

бить вдоль берега длинную прорубь и орудовать ковшом со льда. И немало приходится приложить усилий, чтобы, вывернув на берег тонну ила, добыть десяток личинок, почистив при этом дно. Но тяжкий труд почти всегда возмещается с избытком…

На пескаву в основном ловят донными удочками, на любых глубинах, но только на быстром течении с глинистым, песчаным или каменистым дном; на тихом течении и илистом грунте личинка миноги быстро зары-вается в ил вместе с крючком и поводком, и все надежды рыболова будут напрасными. В этом случае полезно периодически подтягивать снасть на себя, чтобы вытащить личинку из илистого грунта. На твердом же дне пескоройка шустро извивается, все время стараясь зарыться в плотный песок, но ей это не удается, а своими быстрыми движениями она привлекает к себе внимание рыбы и соблазняет ее на поклев. Главное преимущество этой наживы в том, что она очень вынослива, долго живет на крючке (сутки-двое) и ловится, на нее только крупная рыба.

Для личинок миноги пригодны крючки 5—7-го номера с поводком из лески 0,3— 0,4 миллиметра. Насаживают пескаву у головы, проколов ее жалом крючка и пропустив его насквозь в одно из жаберных отверстий. Крупную личинку можно насаживать на сиасточку из двух крючков: одним прокалывают у головы, другой вонзают возле хвоста или посередине — за спинку, но с таким расчетом, чтобы нажива находилась на дне головой против течения.

Хранят личинок в специальной пескавиице — конусном ведерке с плотной крышкой и мелкими отверстиями в верхней части для освежения воды. Вода в садке должна быть абсолютно чистой. Если она будет даже слегка замутнена — у личинок быстро забьются жаберные отверстия и они погибают. В жаркую погоду пес-кавиицу нужно держать в тени, а если нет такой возможности — почаще менять воду. Хорошо сохраняются личинки и в сыром грунте без воды. Для этого пескав-нйду заполняют илом, из которого их добывали, пускают туда личинок, они тут же зарываются вглубь. На длительное время пескавиицу с личинками опускают в реку на прочном шпуре и затопляют где-нибудь в укромном месте, где есть проточная вода. В таких условиях

личинки могут жить несколько недель.

Из-за плохого качества воды на Дону личинка миноги встречается реже, чем, например, в реке Воронеже. Но некоторые рыболовы добывают эти наживу и в других реках, а на рыбалку едут на Дои, где на пескаву охотно клюют голавли, сомы, судаки, налимы. Личинок перевозят в ведерке с небольшим количеством сырого песка и ила, переложив их речной травой и листьями.

В других реках нашей области (Хопер, Битюг, Савала, Ворона, а также в Воронежском водохранилище), где есть крупный окунь или щука, — нажива эта тоже весьма полезна. Объединив в себе образ живца и червя, мелкая пескоройка соблазняет на поклевку и «белую» рыбу: крупных лещей, язей, плотву и густеру.

Справочник рыболова, Калугин

Источник: oldmemory.ru

Метелики або лускокрилі (Lepidoptera), — один з найпоширеніших рядів класу комах. За кількістю видів — більше 156 000 — вони займають друге місце, поступаючись лише жукам (твердокрилі), яких налічується більше 360 000 видів. Метелики, викопні рештки яких відомі починаючи з юрського періоду, в даний час — один з найбільш багатих на види рядів комах, представники якого поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

Почнемо, як говорили римляни, ab ovo — від яйця. Саме з яйця, з яйцеклітини, яка містить спадкову інформацію про майбутній організм, його розміри, форму, забарвлення, розвиток, — все й починається. Більшість метеликів розвиваються з запліднених яєць (запліднення у цих комах внутрішнє), але є і виключення. Так, у деяких видів спостерігається партеногенез — розвиток з незаплідненого яйця.

Метелика личинка фото

Яйце метелика Caligo memnon

Швидкість дозрівання яєць може бути різною. Це залежить не лише від виду, а й від умов навколишнього середовища, зокрема від температури та вологості. Деяким метеликам в період дозрівання яєць потрібне додаткове харчування. Іншим же харчування в дорослому стані не потрібне. У таких метеликів (їх ще називають афагами) навіть відсутній хоботок, за допомогою якого вони могли б споживати їжу.

Яйця дозріли, тепер потрібно їх відкласти. У кожного виду місця відкладання яєць специфічні. Одні види піклуються про потомство, відкладаючи яйця на кормову рослину (більшість денних метеликів), інші просто розкидають яйця по землі (тонкопряди), треті намагаються закопати їх у землю (деякі совки). Але у всіх випадках яйця пристосовані до розвитку саме в тих умовах, в які поміщають їх самки. Якщо яйця потраплять в інші місця — їм загрожує неминуча загибель.

Метелика личинка фото

Яйце метелика Dryas iulia на вусику пасифлори

Яйця метеликів мають різноманітну форму та структуру поверхні, а забарвлення їх зазвичай біле з зеленим відтінком. Але зустрічаються й інші кольори — червоний, блакитний, зелений, бурий, жовтий. Не рідкісні яйця з красивим малюнком. Різні і форми кладок яєць. Деякі лускокрилі роблять кладку у вигляді кілець, оперізуючи ними тоненькі гілочки. Часто кладки бувають покриті волосками, які метелики беруть зі свого черевця.

І ось яйця відкладені. Але не всім їм призначено дати життя гусеницям. Це залежить від того, наскільки сприятливими будуть умови розвитку. Крім того, у яєць метеликів багато ворогів. Це різні дрібні хижі клопи, личинки та дорослі особини жуків-турунів, золотоочки, а також лютий ворог яєць лускокрилих — паразитична перетинчастокрила трихограма. Яйця метеликів також схильні до різних захворювань грибкового, бактеріального та вірусного походження.

Метелика личинка фото

Яйце метелика Morpho peleides

Деякі метелики не відкладають яйця, а відразу народжують личинок-гусениць. Але живородних метеликів небагато, у більшості видів цих комах гусениці в призначений час з’являються з яєць. Личинки деяких метеликів після вилуплення з’їдають шкаралупу яйця: речовини, які входять до її складу, допоможуть їм у подальшому розвитку.

На гусінь тих видів метеликів, які розкидають яєчка далеко від кормових рослин, після вилуплення чекає далека подорож у пошуках корму. В цьому їм часто допомагає вітер. Малюсінькі гусениці забираються на піднесені місця (верхівки травинок, гілки кущів і дерев), випускають павутинку і, використовуючи її як вітрило, відправляються в далекі подорожі. Це сприяє розселенню виду, хоча багато гусениць під час таких мандрівок гине. Втім, природа завбачливо наділила всі види метеликів, які розселяються гусінню за допомогою вітру, або великою плодовитістю, або поліфагією (тобто здатністю гусениць харчуватися багатьма видами рослин), або здатністю личинок довго існувати без їжі.

Метелика личинка фото

Гусінь на павутинці

Гусениці деяких лускокрилих освоїли водне середовище. Ряд їх дихає в воді через покриви тіла, а дихальця, за допомогою яких дихають всі наземні види гусениць, у них редуковані. У деяких видів навіть є зябра, інші ж живуть всередині листів водних рослин і безпосередньо не стикаються з водою. А ще декілька видів водних гусениць мають густий волосяний покрив, в результаті чого вони дихають повітрям, яке залишається між волосками при зануренні гусениці в воду.

Гусінь, яка розвивається у воді, харчується водними рослинами. Рослини служать кормом і для більшості гусениць, які живуть на суші. При цьому вони не лише об’їдають листя, але й можуть вести підземний спосіб життя і харчуватися корінням або жити всередині стебел трав і стовбурів дерев, проточуючи в них довгі ходи.

Метелика личинка фото

Гусениця поїдає листок

Личинки деяких видів метеликів викликають у рослин ненормальне розростання тканин, так звані галли. Наприклад, міль з роду Coleohora відкладає яйця в бутони одного з видів в’юнка. Закінчивши свій розвиток, гусениця круговим надрізом відокремлює галл і опускається разом з ним на павутинці на землю, після чого деякий час пересувається разом з ним, як равлик зі своїм будиночком. Потім вона прикріплює павутинкою свій галл-будиночок до якоїсь рослини і, підготувавши отвір для вильоту, перетворюється на лялечку.

Взагалі характер ушкоджень, які заподіюються рослинам гусеницями різних видів, досить специфічний, і існують навіть визначники гусениць, які базуються на формі цих ушкоджень.

Метелика личинка фото

Гусінь за трапезою

Крім рослинної їжі гусінь метеликів може харчуватись і їжею тваринного походження. Крім того, гусені десятка родин метеликів властиве хижацтво. Бувають і гусениці-паразити. Але, звичайно, і у самих гусениць багато ворогів. На них паразитує кілька видів круглих червів. Багато гусениць гине від вірусних, бактеріальних і грибкових захворювань. Але особливо багато ворогів у гусені в світі комах. Це хижі жуки-туруни та комахи-паразити, які заражають їх своїми яйцями.

Гусінь деяких метеликів має волосяний покрив, який заважає паразитам відкладати яйця. Багато хто, напевно, чув про те, що вкриті довгими волосками гусениці отруйні та небезпечні. Так, є й такі гусениці. Але зі всього різноманіття видів волохатих гусениць отруйних можна перерахувати по пальцях, інші ж види абсолютно нешкідливі. Та й отруйні небезпечні лише при дуже великому їх скупченні, що буває не так часто. А коли це все ж відбувається, винуватцем найчастіше виявляється людина, яка бездумно застосовує отрутохімікати, які знищують в першу чергу хижих і паразитичних комах.

Метелика личинка фото

«Волохата» гусінь

Широко відома здатність деяких видів гусениць до маскування. Наприклад, гусінь п’ядунів (Geometridae) відмінно наслідує сучки рослин, на яких годується. Ці гусениці цікаві ще й тим, що при пересуванні різко підтягують задню частину тіла до передньої, а потім висувають передню частину, тримаючись при цьому черевними ніжками за субстрат. Рухаючись, вони як би вимірюють довжину, за що їх, і українською, і латинською, називають землемірами.

Чого лише не наслідують гусениці — сучки, бруньки, кору… Гусениці соснового бражника (Sphinx pinastri) чудово маскуються під соснову хвою. А одна з тропічних гусениць мімікрує під… змію. Точніше, під передню частину змії певного виду, так як вся змія, звичайно, довша за гусеницю.

Метелика личинка фото

Гусінь метелика Hemeroplanes triptolemus

Багато неїстівних, отруйних гусениць (як і інші отруйні комахи) мають яскраве застережливе забарвлення. Захисна роль такого забарвлення посилюється, якщо тварини знаходяться недалеко одна від одної. Мабуть тому багато видів гусениць на протязі свого розвитку тримаються разом, утворюючи так звані гнізда. У гусениць, вкритих волосками, при спільному проживанні ці волоски створюють, крім того, додаткову загальну перешкоду, яка захищає від нападів хижаків.

Цікаво дізнатись про зір у гусениць. Він у них дуже слабкий, личинки метеликів можуть розрізняти лише світло і тінь і не бачать чітких обрисів предметів. Саме око гусениці — це скупчення забарвлених світлочутливих плям. Такі плями-очі знаходяться не лише на голові, вони розкидані по всьому тілу і допомагають гусениці вчасно сховатися від пекучого сонця або визначити, що лист вже обгризено і пора переповзати на новий.

Метелика личинка фото

Гусінь метелика Acraga coa

Личинки метеликів — важливі члени природних співтовариств. Харчуючись переважно рослинною їжею, вони самі служать кормом багатьом комахоїдним тваринам. Дуже велика їх роль в живленні ряду комахоїдних птахів, які не лише їдять їх самі, а й збирають у великих кількостях як корм для пташенят.

В процесі розвитку гусінь метеликів проходить кілька вікових фаз, відмінності між якими деколи настільки сильні, що їх можна прийняти за гусениць різних видів. Перехід від однієї фази до іншої відбувається в процесі линьки. Цікаво, що стать метелика виявляється ще на стадії гусениці і з кожною віковою фазою статеві відмінності все виразніші.

Метелика личинка фото

Різні вікові фази гусені одного виду

У більшості гусениць цикл розвитку проходить за один-два місяці, але у деяких, наприклад, у метелика виду Stigmella malella, — набагато швидше, всього за 36 годин. А у деяких метеликів, які живуть на півночі, гусінь, навпаки, розвивається по кілька років.

Процес заляльковування у гусениць, особливо денних видів метеликів, вражає своєю простотою і складністю одночасно. Здавалося б, кілька секунд тому це була гусениця — і ось на тобі — лопнула шкурка і перед тобою вже лялечка. Перед заляльковуванням багато видів гусениць змінюють свою поведінку — стають неспокійними, припиняють харчуватись і шукають затишне місце.

Метелика личинка фото

Лялечка метелика на зворотному боці листка

У різних видів такі місця можуть бути різними. Деякі гусениці заляльковуються прямо на кормовій рослині, зазвичай на зворотному боці листка. Інші — в опалому листі або в скрученому листі, що залишилось на деревах. Ці листки не опадають на зиму тому, що гусениці їх спеціально закріплюють. Личинки ряду видів здійснюють у пошуках відповідного місця цілу подорож і навіть не заляльковуються, якщо їх позбавити цієї пробіжки. Є гусениці, які перед заляльковуванням зариваються в землю, а є такі, що використовують для цього стіни будинків, паркани, телеграфні стовпи.

Перед заляльковуванням гусінь часто зменшується в розмірах — стає коротшою, деякі змінюють колір. Багато видів плетуть кокон, для спорудження якого використовують не лише шовкову нитку, а й підсобний матеріал — грудочки землі, шматочки листя, стебел трав. Відомий випадок, коли гусениця метелика-чубатки використовувала для кокона шматочки свинцю, які зіскоблювала зі свинцевої оболонки кинутого шматка кабелю.

Метелика личинка фото

Лялечка метелика Danaus plexippus незадовго до вилуплення

Після того як заляльковування відбулось, починається дуже відповідальний етап процесу розвитку метелика. За зовнішніми проявами його можна назвати затишшям. Але насправді всередині лялечки відбуваються дуже важливі процеси перебудови організму, формуються нові органи.

Лялечки різних метеликів сильно розрізняються за формою і кольором. Зазвичай вони одноколірні і гладенькі. Але зустрічаються і лялечки з колючими або вузлуватими виступами. Деякі лялечки коричневі або зелені, інші яскраво забарвлені, іноді з золотим чи срібним малюнком. Відмінності настільки значні і настільки характерні для кожного виду, що по лялечці можна визначити вид метелика. У багатьох лялечок на кінці задньої частини тіла є відросток, часто оснащений колючками. Цей відросток називається кремастером і служить для закріплення лялечки після того, як шкурка гусениці впаде. Деякі лялечки закріплюються пояском шовкових ниток.

Метелика личинка фото

«Золоті» лялечки

Більшість лялечок — мовчазні створіння, але зустрічаються й такі, які видають звуки. Лялечки бражника «мертва голова» (Acherontia atropos) і лялечки метелика сатурнії Rodinia phugax вміють пищати.

У лялечок метеликів багато ворогів серед птахів, хижих і паразитичних комах. Засобом захисту лялечки від хижаків являється маскування. У деяких видів метеликів колір лялечок залежить від субстрату, на якому заляльковується гусінь. А ось лялечка метелика стрічкаря тополевого (Limenitis populi) вдається до обману комахоїдних птахів. В її скульптурній будові є деталь, яка зовні нагадує крапельку гемолімфи — крові комах. Розрахунок зроблений на те, що птах, побачивши «пошкоджену» лялечку, вважатиме її неїстівною, викинутою іншим птахом. Лялечка метелика Stilpnotia salicis вкрита пучками жорстких жовтих волосків, які служать для захисту від комахоїдних птахів і хижих комах. Крім камуфляжу деякі види лялечок застосовують для свого захисту і активні дії. Вони здатні звиватися і розгойдуватися, роблячи різкі рухи рухомими зчленуваннями кілець черевця з метою скинути з себе паразита.

Метелика личинка фото

Лялечка метелика Papilio machaon

Стадія лялечки у різних видів метеликів триває від одного-двох днів до декількох років, якщо лялечка впадає в так звану діапаузу. Поштовхом до такого уповільнення розвитку можуть служити тривалість світлового дня, температура навколишнього середовища, вологість та інші фактори.

Цікаво відзначити, що забарвлення крил майбутнього метелика залежить від того, в яких температурних умовах перебувала лялечка. Досліди показали, що з лялечок, які розвивались при низьких температурах, виходили метелики, у яких в забарвленні переважали темні тони, а з лялечок, які розвивались при більш високій температурі, з’являлися метелики з більш світлим забарвленням.

Метелика личинка фото

Вихід метелика Cethosia biblis з лялечки

Вихід метелика з лялечки — дуже відповідальний момент. Адже від того, як пройде вилуплення, залежатиме, яким стане метелик. Незалежно від того, в якому місці була лялечка (у землі, на гілочці рослини), метелику, який вийшов з неї, обов’язково потрібно забратись на будь-яке піднесене місце, щоб його крила змогли розправитись. У метелика, який щойно вийшов з лялечки, крила зморщені, часом навіть не схожі на майбутні крила. Але проходить час, і кров метелика — гемолімфа — яка посилено нагнітається в крила, розправляє їх. І тільки тоді перед нами постає знайоме легкокриле створіння. Так що, побачивши метелика, згадайте, скільки небезпек йому вдалося уникнути на всіх стадіях розвитку, щоб, врешті-решт, тішити наше око своєю витонченістю.

Читати продовження →

За матеріалами статті А.Л. Калуцького

Источник: www.eco-live.com.ua

Метелики — одні з найкрасивіших комах в світі. Своїми чарівними візерунками на крилах, вони завжди нагадують нам про літо і сонце. У цій статті ми коротко розповімо про найкрасивіших метеликів у світі. Сподіваємося, що зібрана інформація стане корисною для вас та підніме вам настрій навіть у неприємну погоду.

16 найгарніших метеликів у світі

Грета Ото
Скляний метелик Грета Ото вважається одним з найкрасивіших і незвичайних метеликів світу та відноситься до сімейства німфалід. У великих кількостях метелик-стікляшка мешкає в тропічних лісах на території від Мексики до Аргентини.

16 найгарніших метеликів у світі

Головною особливістю скляного метелика є абсолютно прозора тканина на крилах, що і послужило причиною такого імені. Великі популяції метеликів розростаються завдяки відсутності бажаючих поласувати ними — завдяки великому вмісту токсинів в тканинах, які накопичуються ще на гусеничній стадії. Метелики Грета Ото виконують важливу роль у запиленні багатьох рослин, живлячись їх нектаром і в той же час переносячи пилок. Гусениці ж харчуються виключно листям одного типу рослин з роду цеструм.

Данаїда монарх
Ця крихітна і прекрасна комаха може здійснювати міграційні перельоти на тисячі кілометрів, точно досягаючи місця, яке вона раніше ніколи не бачила. Наприклад, деякі монархи перелітають з Нової Шотландії (Канада) в гори, розташовані на захід від Мехіко, долаючи іноді в загальній складності відстань до 5000 кілометрів. Вони летять не тільки на те ж саме місце, куди мігрували їх предки, але й дуже часто прилітають на те ж саме дерево.

16 найгарніших метеликів у світі

Метелик монарх може летіти при спокійному вітрі зі швидкістю близько 50 кілометрів на годину, і значно швидше при попутному вітрі. Зазвичай ці метелики переміщуються низько над землею, однак вони були виявлені і на висоті 3500 метрів. Відомо, що ці комахи здатні пролітати більш ніж 600 кілометрів над водою без зупинки протягом 16 годин. Переліт відстані 5000 кілометрів займає від восьми до десяти тижнів, причому летять вони тільки в денний час.

Цейлонська Троянда
Красивий та рідкісний метелик. Довжина його тіла близько 50-70 мм Розмах крил самця досягає 90-110 мм, самки — до 120-130 мм. На анальному краю заднього крила є досить широкий виступ, який загортається наверх. У самців на ньому розташовуються довгі андроконіальні волоски. На передніх крилах розташовані комірчасті білі плями, на задніх — чорно-білі хвости з рожевими півмісяцями. Антени (вусики), голова, груди і черевце вище преанального сегмента чорні; голова спереду і знизу, груди з боків і зверху, а також черевце доповнені яскравими червоними плямами, що застерігають птахів про отруйність метелика. Таке поєднання кольорів робить комаху напрочуд ефектною.

16 найгарніших метеликів у світі

Статевий диморфізм виражений не сильно. Для самця характерна дивно витончена форма подовжених вузьких задніх крил. Самки відрізняються більш широким переднім крилом, а також візерунком — білі і червоні плями більші та помітніші для очей. Цей же малюнок дублюється на нижній стороні крил у більш розкішному вигляді — плями пофарбовані в яскраво-малиновий колір.

Блакитний Морфо Пелеіда
Один з найкрасивіших денних метеликів у світі. Розмах крил 95-120 мм. Названий на честь Ахілла Пелеіда ― повного імені грецького героя, сина Пелея і Фетіди. Родова назва походить від імені давньогрецького бога сну Морфея. Мешкають в Центральній Америці. Крихітні лусочки, що покривають крила, збирають і відображають блакитне світло, тому їх крила здаються для людського ока блакитними. Таке явище, коли колір створюється переливчастим, схожим на веселку способом від відбитого світла, називається «конструктивною інтерференцією».

16 найгарніших метеликів у світі

Своїми яскравими крилами морфи залучають представників протилежної статі, залякують суперників, збивають з пантелику хижаків, тому ніхто з птахів не спеціалізується на харчуванні морфами. Це унікальний випадок захисного фарбування серед метеликів. Передня пара лапок сильно редукована, тому здається, що у них всього 4 кінцівки. На лапках знаходяться смакові рецептори, тому при пошуці смачненького метелики пританцьовують. Вони харчуються гниючими бананами та полюбляють випити чого-небудь алкогольного. Вони засмоктують зброджені рідини за допомогою довгого хоботка, який в похідному положенні згортається спіраллю.

Слава Бутану
Гірський метелик, що зустрічається в лісах на висоті 2300-2600 м над рівнем моря. В цілому ареал проживання охоплює Бутан, Північну Індію, Бірму, Таїланд і прикордонні райони Китаю. В Індії метелик охороняється державою. Головна загроза для цього роду походить з Таїланду, де масово вирубуються ліси. Ці метелики живуть в лісистих передгір’ях Гімалаїв на висоті 1500-3000 м. Політ його повільний, пурхаючий, але при цьому постійно і несподівано змінюється його напрям, що збиває з пантелику хижаків.

16 найгарніших метеликів у світі

У стані спокою вони складають яскраві задні крила під передні, стаючи майже непомітними. Його тонка краса і дивовижна форма крил не залишать байдужим жодного з нас. Розмах подовжених крил метелика іноді перевищує 100 мм. Три тонких ніжних хвостика вінчають заднє крило, прикрашене чудовою яскравою плямою, схожою на соковиту ґрону ягід. Самці зовні майже не відрізняються від самок. Крила і тіло метелика випускають солодкий аромат, який зберігається протягом декількох днів після затримання..

Орнітоптера химера
Великий денний метелик сімейства Вітрильники. Видову назву дано на честь Химери — яка, в грецькій міфології, була породженням Тифона і Єхидни. Назву дано у зв’язку з великою схожістю даного виду з іншим орнітоптером, названим у честь Тіфона — Орнітоптера Тіфон. Розмах крил самців — до 160 мм, самок — до 190 мм. Забарвленням крил дуже схоже з Орнітоптера Тіфон.

16 найгарніших метеликів у світі

Проживають у гірських вологих тропічних лісах Нової Гвінеї на висоті 1200-1800 м над рівнем моря. Метелики живляться квітами гібіскуса. Гусениці розвиваються на рослинах сімейства кірказонові.

Зеленосмугий павич
Денний метелик з родини Вітрильників. Названаний на честь персонажу античної міфології Палінура. Метеликів даного виду часто розводять в так званих «Садах метеликів».

16 найгарніших метеликів у світі

Розмах крил до 8-10 см. Основний фон крил чорний, з напиленням зеленими лусочками. На крилах проходять широкі смуги зеленого кольору. Хвостики задніх крил помітно розширені до кінця. Проживають в Філіппінах, Індії, Бірмі, Борнео, Індонезії.

Князь Темряви
Дивовижний не тільки за розміром, але і за красою. У нього є інша назва – Павичеокий Атлас. Варто зазначити, що у світі практично немає метеликів більших за розмірами, а ніж Князь Темряви.

16 найгарніших метеликів у світі

Відомо, що гусениці цього виду протягом життя їдять листя дерев, а перетворившись на метелика, продовжують існувати виключно за рахунок накопичених поживних речовин. Тривалість життя Князя Темряви всього десять днів. Дивне і незвичайне забарвлення його крил. При цьому не тільки забарвлення, але і форма самого крила схожа на зміїну голову. Це служить метелику маскуванням від тварин, що харчуються комахами.

Метелик Агрипина
Дивовижна метелик, ім’я якого Агрипина, живе у вологих тропічних лісах Бразилії. Його повна назва – Тизанія Агрипина. Треба сказати, що це найбільший метелик на планеті. Довжина тіла досягає дев’яти сантиметрів, а розмах крил – не менше тридцяти сантиметрів.

16 найгарніших метеликів у світі

Під час польоту Агрипину запросто можна прийняти за птицю. Справа в тому, що його крила з тильної сторони своєї забарвленням створюють ілюзію крил. Агрипина – нічний метелик, який рідко кому вдається побачити.

Кайзер-і-Хінд
Живуть такі метелики у Непалі, Бутані та уздовж Східних Гімалаїв в Індії (Західна Бенгалія, Мегхалая, Ассам, Сіккім і Маніпур). Також зустрічаються в Північній Бірмі та провінції Сичуань (Китай). Спостерігається в основному на висоті від 1800 до 3000 м в лісистих місцевостях.

16 найгарніших метеликів у світі

Розмах крил 70 — 127 мм. Виражений статевий диморфізм, самки більші за самців і відрізняються елементами забарвлення крил. Крила самця насиченого бархатисто-зеленого кольору. Від краю заднього крила до його середини йде жовто-помаранчева смуга, ширина і форма якої варіює у різних підвидів. Задні крила з довгими хвостиками однакової ширини на всьому своєму протязі, пофарбовані на кінці з жовтими плямами. Задні крила самиці закінчуються трьома хвостиками. Найдовший з яких зігнутий і пофарбований на кінці в яскраво-жовтий колір.

Мадагаскарська комета
Ще один рекордсмен за розмахом крил – Мадагаскарська комета. Також відомий, як Сатурнія мадагаскарська чи Місячна міль. Розмах крил цього красеня – вісімнадцять сантиметрів. Якщо ж виміряти метелика в довжину, то стане зрозуміло, чому його визнали найдовшим в світі.

16 найгарніших метеликів у світі

Крила прикрашені двадцяти-сантиметровими хвостами, які нерідко зникають після перших польотів. Крила яскраво-жовтого кольору, і на кожному з них красується велике «око» коричневого кольору. Цей вид живе всього два-три дні та веде нічний спосіб життя. Дивно, що травний тракт і ротовий апарат у них відсутні.

Фіолетовий Імператор
Вперше цього красеня описав Карл Лінней у 1758 році. Метелика, також, називають Переливниця Вербова або Ірис, ім’я яке в давньогрецькій міфології носила богиня веселки. Розмах крил всього 6 — 8 см. Метелик має цікаве забарвлення. Внутрішня сторона крил – чорно-бура з чудовим яскраво-фіолетовим відливом. Цей блиск видно далеко і він приманює самочок, а також мисливців за цими прекрасними метеликами. На нижніх широких крилах намальовані два темних вічка, обведенні вогненно-рудим кантом. Тонка грань крила підкреслює вишуканість і простоту граціозного створіння.

16 найгарніших метеликів у світі

Найчастіше зустрічається в Казахстані, південно-східній Європі, Китаї, Приамур’ї, Кореї та Японії. Проживає в лісах на висоті 1000 — 1500 м над рівнем моря, причому дерева, серед яких пурхають метелики зазвичай ростуть на пагорбах та інших височинах. Їх часто можна зустріти зграйками, втомившись від прекрасного «танцю» в гонитві один за одним, вони сідають на берег озера або в краю калюж. Вони охоче харчуються гнилими фруктами, екскременти великих тварин і навіть на людським потом, добуваючи вологу та необхідні мінеральні солі.

Richmond birdwing
Великий денний метелик сімейства Вітрильники. Раніше вид періодично розглядали як підвид орнітоптерів пріам або Ornithoptera euphorion.

16 найгарніших метеликів у світі

Проживає у вологих тропічних лісах. У гірських районах піднімається на висоту 800 метрів над рівнем моря. Часто можна зустріти на обмеженій території штату Новий Південний Уельс і Квінсленд в Австралії. Метелики активні в ранкові й вечірні години.

Вітрильник королеви Олександри
Даний метелик по-праву вважається цінним екземпляром будь-якої колекції метеликів. Живуть вони лише поряд з селищем По-пондетта на острові Нова Гвінея. Самець дрібніший самки, зате набагато гарніший і яскравіший.

16 найгарніших метеликів у світі

Крила самця пофарбовані найтоншими відтінками синього і зеленого кольорів. Зовні вони нагадують листя дивовижної тропічної рослини. Їх розмах зазвичай не перевищує двадцяти сантиметрів. У самки розмах крил може досягати двадцяти восьми сантиметрів.

Косатець Махаон
Метелик відноситься до родини косатцевих. Названий шведським натуралістом Карлом Ліннеєм на честь лікаря-хірурга , сина Асклепія і Епіони, що брав участь в поході греків на Трою під час Троянської війни. Напевне, найвідоміший метелик України завдяки своєму яскравому забарвленню та великим розмірам (розмах крил досягає 8 см). Населяє всю континентальну Європу від морів Північного Льодовитого океану до узбережжя Чорного моря і Кавказу, в Англії мешкає тільки в графстві Норфолк . Зустрічається в Азії (включаючи тропіки), Північній Африці й Північній Америці . В горах Європи піднімається до висоти 2000 м над рівнем моря ( Альпи ), в Азії — до 4500 м ( Тибет ). На півдні Європи, в Азії та Африці має три генерації за рік. В помірному кліматі, у тому числі в Україні, — дві, а в північній частині ареалу та в горах — лише одну генерацію на рік.

16 найгарніших метеликів у світі

Косатці Махаон літають в травні-червні і в липні-серпні (іноді й у вересні) на польових дорогах, узліссях, луках, в садах і на клумбах в міських парках (період лету може коливатися залежно від погодних умов). Гусінь живиться рослинами родини Зонтичні та Айстрові. Гусінь молодших стадій за забарвленням схожа на пташині екскременти, що захищає її від поїдання птахами. Доросла гусінь яскраво забарвлена: зелена, з чорними поперечними смужками і червоними крапками. При збудженні позаду голови висуваються назовні дві довгі оранжево-червоні ріжки, що в стані спокою втягнені в тіло. Вони виділяють ароматичні речовини, що відлякують мурашок і птахів.

Око павича
Денний вид сімейства Німфаліди. Вид названий так завдяки характерним плям на крилах, схожим на «очі» на пір’ї в хвоста павича. Ці метелики – типові мешканці середніх широт Євразії, від Іспанії до Японії. Північна межа їх ареалу – 65 градус північної широти, південна – субтропічний пояс. Особливо численна популяція павиного ока в Німеччині, там його у 2009 році навіть визнали метеликом року.

16 найгарніших метеликів у світі

Забарвлення крил буро-червоне, по краю – чорно-сіра окантовка, по кутах всіх чотирьох крил розташовані великі синьо-блакитного забарвлення плями-очі. Низ крил однотонний, чорно-сірий. Форма крила проста, по краю неглибокі вирізи. Тільце чорного кольору, зверху злегка рудуватість. Самки більші за самців, розмах крил у них досягає 5-6 см, тоді як у самців не перевищує 4,5 – 5,5 см. На інтенсивність забарвлення крил павиного ока впливає температура навколишнього середовища.

Источник: senfil.net


Leave a Comment

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.